Річниця катастрофи на Чорнобильській АЕС. Як росіяни ледве не спричинили нову аварію

26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції сталася наймасштабніша техногенна катастрофа в історію людства.

Причиною аварії на ЧАЕС став погано спланований експеримент та проектні недосконалості станції. 25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора станції в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували. Експеримент, який розпочали близько 01:23 ночі 26 квітня, перетворився на трагедію: внаслідок двох теплових вибухів 4-й реактор було повністю зруйновано. 

Катастрофа на ЧАЕС спровокувала в 400 разів потужніший викид радіоактивних речовин, аніж бомбардування Хіросіми. Проте злочинна радянська влада не попередила людей про небезпеку. На травневі свята у місті ще проводили святкову демонстрацію. І лише через декілька діб, коли страшні наслідки аварії вже неможливо було приховати, розпочалась евакуація людей із зони ураження.

 Фото: USFCRFC / IAEA Imagebank via Flickr

За інформацією Українського інституту національної пам’яті, участь у ліквідації наслідків аварії брали до 600 тис. осіб. Це військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних підрозділів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони та МВС СРСР. Влітку 1986 року до ліквідації наслідків залучили також військових запасу та вільнонайманих.

Першими ж на ліквідаційні роботи по тривозі прибули караули воєнізованих пожежних частин з охорони ЧАЕС (2-га частина під командуванням лейтенанта Володимира Правика) та міста Прип'ять (6-та частини під командуванням лейтенанта Віктора Кібенка). Загалом участь у гасінні пожежі в перші години після вибуху брали участь близько сорока пожежників. Намагаючись загасити вогонь на даху станції та довкола будівлі, вони працювали без необхідного додаткового захисного обладнання. Рятувальників не попередили про небезпеку радіоактивного диму і уламків, тож через надвеликі дозі опромінення більшість з них невдовзі померли від гострої променевої хвороби та радіаційних опіків. 

Від гострої променевої хвороби у перші місяці після вибуху на Чорнобильській АЕС загинула 31 людина. Радіоактивного опромінення зазнали 8,5 мільйона людей.

 Фото: USFCRFC / IAEA Imagebank via Flickr

Ну а в 2022 році до цієї кількості постраждалих долучилися і військовослужбовці збройних сил Російсьої Федерації, які в перші дні нападу на Україну перетнули кордон з боку Білорусі і захопили Чорнобильську станцію. Не розуміючи, що саме вони захопили, військові почали у лісі копати окопи і отримали велику дозу радіаційного отруєння.

Угрупованню з тактичним знаком V відводилася вирішальна роль у захопленні Києва, пише видання NV: ці окупаційні війська мали наступати на столицю України вздовж правого берега Дніпра, захопити Чорнобильську АЕС, а потім просунутися південніше і перерізати Житомирську трасу (автошлях міжнародного значення М06 Київ — Чоп) та вийти до Фастова. Одночасно Росія сподівалася швидко захопити та взяти під контроль інші працюючі АЕС України, зокрема Запорізьку та Південноукраїнську.

І хоча план окупантів здебільшого провалився, від самого початку вторгнення і до 31 березня 2022 року війська РФ утримували ЧАЕС, зробивши тут одну зі своїх баз на півночі України. "Головний їхній штаб знаходився на території ЧАЕС. Там було близько 50 одиниць техніки, та близько тисячі солдатів охороняли всередині Чорнобильську АЕС", — розповідав згодом Євген Крамаренко, голова Державного агентства України з управління зоною відчуження. Крім того, за його словами, загарбники влаштували комендатуру в місті Чорнобиль, де перебувало до 500 військових.

Понад три тижні окупанти не дозволяли провести ротацію персоналу на ЧАЕС, який має змінюватися щодоби. Лише 20 березня зі станції вперше вдалося вивезти 64 осіб: змінний персонал ЧАЕС, службовців Нацгвардії України (вісьмох жінок та одного онкохворого), одну працівницю ДСНС, а також чотирьох «сталкерів». На заміну їм відправили 46 добровольців з-поміж працівників станції. Однак ще до цього, 14 березня, персонал ЧАЕС перестав проводити ремонт та технічне обслуговування обладнання — через фізичну та психологічну втому і безперервну роботу протягом майже трьох тижнів.

 Фото: USFCRFC / IAEA Imagebank via Flickr

За час окупації ЧАЕС через злочинну блокаду та дії росіян на станції трапилося чимало ситуацій, які критично загрожували її безпеці.

На об'єкті Укриття вийшли з ладу кілька датчиків контролю нейтронного потоку, потужності дози гамма-випромінювання та радіаційного забруднення повітря.

У МАГАТЕ повідомляли про втрату зв’язку із системами контролю на ЧАЕС.

На деякий ЧАЕС було повністю знеструмлено, що створювало загрозу викиду радіоактивних речовин зі сховища ядерних відходів.

Майже відразу після вторгнення окупаційних військ у зону відчуження там підвищився рівень радіаційного забруднення, оскільки їхня техніка підняла радіоактивний пил.

Окупанти транспортували та зберігали значну кількість боєприпасів у безпосередній близькості від ЧАЕС.

Коли росіяни залишили станцію 31 березня, вони повністю пограбували її, забравши навіть чайні сервізи. Попередньо взяли розписки у персоналу про те, що ті не мають претензій до росіян.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube